Спитай мене – скажу: “Не знаю”,
Зустрівши, тихо знов зітхну...
О, не питай мене, благаю,
Навіщо я любов ховаю,
Бо й сам я не збагну.
Як жаль, що, глянувши ув очі,
Ти знову ніжно промовчиш,..
А потім довгі-довгі ночі
Все сльози ллєш свої дівочі,
І мучишся, й не спиш...
Пробач... Та серце так тривожно
У грудях піснею бринить
На кожен згук, на порух кожний...
Його, невгавнеє, не можна
Й на хвилю зупинить.
Ні-ні, не знаю я напевне...
Себе примушую... й боюсь...
Хоч, може, десь в душі буремній
Од себе й Господа таємно
За тебе і молюсь...
Хоч, може, й пристрастю палаю,
Із дня на день на тебе жду...
Спитай мене – скажу: “Не знаю”.
О, не питай мене, благаю,
Бо слів не однайду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2020
автор: Ти