Падає листя торкаючись тієї води
Спогади розлітаються, розбігаються кругами, плямами.
Ти напевно уже не приходиш сюди?
-Усе вже тепер загороджене брамами.
А я як боюся сюди підійти,
Це так боляче немов зіниці торкаються світла.
Те листя летить і торкає мої дроти,
Немовби серце уже збилося з ритму.
У світі калюж мільше ніде не знайти
Важко збагнути, що каміння падало у воду ту,
Воно єдине лишилось незмінно між нами.
Того дерева коріння пішло в глибину,
Листя падає, летить між дротами.
Заросли ті стежки
Зіллям нового полину
Та на корі тій досі не загоїлися шрами.
Ірина Шипа
20.01.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2020
автор: Ірина Шипа