Піду в осінню заметіль
Чи заблукаю між туманів,
Горить так обрій полум'яно
Мов спалює у серці біль.
І сняться вже осінні сни
Пісень мелодії притихли,
Так ніби з почуттям вини
Злітає тихо листя з липи.
Вже золотом палає шлях
Земля вбрання своє скидає,
Лише душа неначе птах
Думками в спогадах літає.
Життєві губляться сліди
Через весну ведуть у літо,
Проте й осінні тішать квіти
Хоч осінь теж - не назавжди.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2020
автор: синяк