Зарум'янився, мати із печі
Вже дістала вишневий пиріг..
Іііі, хустинку вдягнула на плечі
Й, позіхнула, аж котик прибіг,
Довго ластився, муркотінням
Біля ніг обвивався не раз..
Дивувалася й я, її вмінням
Милуватися щедрістю фраз
Знову осінь, в мішечку квасоля
Морква в клуні, картопля в дворі
Ось так змолоду, батьківська доля
Кому як, але ж в добрій порі
Знову осінь, і клекіт на криші
Вже не стримує струм в голові
Кіт муркоче, поснули вже миші
Ненадовго, бо хліб на столі
Пахнуть дрова, лучиною пахне
На світанку вже інша роса
Батько знову над вишнями ахне
Посміхнеться і мама, краса!
Нагадалося... Це твої очі
У пустелю мене відвели
Думи ніжні, і губи співочі
Мене з розуму вчора звели
То й заграла, заграла ця скрипка
Невгамовна дівоча душа
На порозі твоїм ... Жарколипко
Хочеш більшого, осінь!- Ша..ша..
Тихо люби...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Ольга Ратинська