Маленька країна на карті,
Там сестри мої і брати.
У муках, голодні.., - не жарти, -
Бо вибрали Божі шляхи.
Їх Зірка й маяк Бог Спаситель,
Не ваблять вже світські зірки.
Ті знають, що Бог Відкупитель
Прийде взять в оселі Свої.
У тюрмах побиті і спраглі,
Від Господа помочі ждуть.
Відважні в судовому залі.
Хоч вирок смертельний приймуть!?.
Своїм ворогам відпускають
Із серця провини усі.
Любов'ю обличчя їх сяють,
Кати ж зачерствілі і злі.
Маленька країна на карті.
Там сестри мої і брати.
Залишені діти без мами...
Все страшно збагнути мені.
Христос за Собою покликав,
Дав щастя хвалити Його.
Правитель ж жорстокий позбавив
Свободи, бо прагне свого.
Якщо твоє серце пізнало
Прощення і ласку Христа,
Скажи, щоб молилось, прохало
Сил з вірою йти до кінця.
За Церкву гониму по світі,
За сестер моїх і братів
Молюся, щоб Богом зігріті
Жили, так як Він нам звелів.
Брати, прихиліте коліна,
Молитву у небо пошліть
За Церкву, що світом гонима.
Ви можете, їх піддержіть!
"Пам'ятайте про в'язнів, немов із ними були б ви пов'язані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знаходитесь в тілі". (Біблія, Євр.13:3)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Лілія Мандзюк