Тайга. Ведмеді-ведмежата
Чекають кедра, щоб упав.
Бо добре лазати, стрибати
По ньому, зваленім, бува.
Вже тиждень, як весняне сонце
Горить без вітру з-над степів.
Без дмища не гро-грохне. Конче
Потрібно, щоби прилетів.
Та раптом сніг із хмар, що з тундри,
Тваринам свято зіпсував.
Сховались бурі. Білим мудро
Просити лому. То ж зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2020
автор: Ти