Скручений лист шурхотить під ногами,
Тонка павутина в нікуди летить.
Бабине літо ллє світло снопами
І тепле проміння в повітрі тремтить.
Вітер гойдає миттєвість життєву,
У душу заглядає час та мовчить.
Серце сховало від пра в собі Єву,
Спокуса любові тримає за нить.
Кохання у тілі, в мізках, у крові,
Як щастя чи кара в осінню добу.
Поклін б’ю чолом небесній покрові:
Без нього знімію, засохну, помру.
08.10.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2020
автор: Валентина Ланевич