Засіяв на небі місяченько,
Завмирає уночі серденько,
Погляд в зорепаді,мріяла про щастя,
Малюючи кохання на зап'ясті.
Засіяв на небі з зіроньками,
Укривши дівчиноньку всю думками,
Знаю їй цю ніч вже не заснути,
Серцю пісню про кохання не минути.
Засіяв на небі,так цікаво ,
Споглядати вгору все ласкаво,
Здається,що ніхто не спить в ці миті,
Вікна променями місяця облиті.
Засіяв і ніжно котиться по колу,
Думає душа,співає колискову,
Вона десь над землею високо злітає,
Торкнутися рукою шар вгорі бажає .
Засіяв з хмаринками до ранку,
Дівчина вже чекає до світанку,
За ніч глибоку очі не зімкнула,
В думках любовних геть про все забула.
Світить цілу нічку,чергу сонечка чекає,
Хто вже спить,тому він сни чудові посилає.
Якщо кому не спиться, дивує ,душа мліє ,
Здається чарувати так ніхто не вміє.
Дівчина хоч у ліжку,та повіки не стискає,
Тихенько пісню ніжну со́бі наспіває ,
Дивиться все в небо,кохання кличе своє,
У зошиті в клітинку людей малює двоє.
Лиш двоє він,вона ,на небі зорі ,
У обіймах розчиняються надворі,
В думках дівчина десь далеко, не удома ,
Тривожать вони серце ,там хлопчина юний в ньому.
Коханий через кілометри, вона сльози витирає ,
А втома сумну душу засинати все благає,
Буває мить зімкне дівчина оченята,
Щоб не питали про кохання мама й тато.
Тоді приходить сон знову любовний,
Прокинеться вона одна і місяць повний,
Він ще раз про коханого дівчині нагадає,
Для неї він єдиний,для неї іншого немає.
Так буде час минати, скорочувати миті,
І сіяти небо сяйвом місяця розлите,
Дівчина знає ,що й коханий поглядає ,
На небо, зорі й зустрічі чекає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2020
автор: Вікторія Павлюк