В спогадах - сотні ран.
На горизонті - туман.
Тільки й лишається - снити бездонний цей день.
Наче ти не один,
Мовби ще повно сил -
Йти поміж тисяч таких же упертих людей.
В згадках - колишній ти.
В мріях... До них ще йти!
Є тільки те, що сьогодні йменуєш собою.
Свій розгубивши час,
Опір здолавши раз
Вдруге себе не збереш, не позбувшись болю.
Вчитись крізь гіркоту
Бачити все ж мету,
Не замикатись в точці - вести́ до прямої.
Прагнути - між страхів.
Вірити - без богів.
Пульсом забитись живим в обладунках ролей.
Знати свій сотий стан,
Нових пізнати ран,
Мовчки тягнути у часі упертий цей день.
Наче ти не один,
Мовби ще повно сил -
Маневрувати між тисяч бездонних тіне́й.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2020
автор: Мар’я Гафінець