Карпатський ліс загублений в легендах.
В зеленім листі мавкам сняться сни.
Гірські потоки у обіймах сонця –
Немов стрічки прозорої води.
В стежках вузьких заплуталась ожина.
Цілюще зілля спить в чагарниках.
Ранкові роси землю омивають,
Затих могутній дуб в своїх думках.
Тече струмок у тиші світанковій,
Береза віти нахилила до води.
Та враз нависла чорна хмара
Байдужості людської й німоти.
Болем у серці йде дзвінке відлуння –
Пила безжалісно по дереву біжить.
І крик німий над древнім лісом лине –
Ніхто на порятунок не спішить.
І падають беззахисні дерева,
Тумани сірою пеленою лягли.
І плаче ліс невинно мов дитина,
Бо вітам вже не знати висоти.
Колише вітер ніжно густі трави.
На зрізі дерева кружальцями роки.
Могутні велетні стояли тут віками,
Поки не впали від жорстокої руки.
Людська байдужість гострим лезом ранить,
Криком душі в обірваній струні.
Холодним вітром пустота зіяє,
Зів’ялим листям в стоптаній траві.
Галявина у сонячнім промінні.
У шелесті смереки і дуби,
Які ще вчора гордо височіли.
Тепер від них лиш зруби і пеньки.
В жадобі грошей люди забувають –
Природа – це неоціненний скарб.
Її леліяти потрібно й захищати,
Щоб передати внукам божий дар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2020
автор: Galuna_maluna