ну, ось і все, зажебоніла осінь
холодним та некликаним дощем,
сховала в сіру торбу неба просинь,
і монохромним бавиться кліше
холодний дощ на теплому асфальті
танцює нескінченний повзунець...
здавалося - ми сплавлені у смальту,
та... ні, бо - осінь. Тисне комірець
засмаглу шию і клубком у горлі
застряг так і не сказаний прокльон,
тобі чи осені, чи геть байдужій долі,
що втисла в яв цей сюрреальний сон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2020
автор: Meprise