Ти будеш іще згадувать мене…
Нехай не зараз, не тепер – колись.
Багато літ у даль іще спливе,
Потім - війне у душу падолист…
У сивім небі пізні журавлі
Змахнуть крилом і стогоном заплачуть.
Проб»ється рідний силует в імлі
В уламках пам»яті очі мене побачуть.
Ти будеш іще згадувать мене…
Хоч сам собі повірити не хочеш.
Рожевих мрій шалений рій мине,
Й хижа зима насунеться на очі.
Згадаєш літо, осінь золоту,
Згадаєш все, від чого серце мліє.
Можливо, більше не зустрінеш ТУ,
Бо так, як я - ніхто не зрозуміє.
Хай ще багато дуже літ мине…
Ти будеш іще згадувать мене.
01.10.2020 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2020
автор: Валентина Рубан