Деміург

[i]                                    Своєму  брату  по  духу
                                   Геннадію  Молчанову
[/i]

У  Гени  гени  вищого  ґатунку,
тож  не  дарма  він  по  життю  мовчун.
Збирає  мовчки  долі  подарунки,
між  власних  шлях  торуючи  парсун.

Красуню  жінку  доля  дарувала
чи  в  долі  він  її  відвоював.
Вони  у  доньку  з  сином  душу  вклали  –
так  народився  мовчунів  анклав!

В  житті  Геннадій  –  невгамовний  воїн,
при  тому,  що  характером  добряк.
А  міномет  зі  словом  –  грізна  зброя,
не  звик  вестися  з  нею  абияк.

Художник  чи  прозаїк?  Те  і  інше.
А  може  у  майбутньому  й  поет?
Упевнений,  тихцем  ночами  пише
не  гірший  за  шекспірівський  сонет!

Сатири  ювіляру  вистачає,
дрімає  в  ньому  й  автор-драматург.
Таку  людину  тепло  я  вітаю,
творець  він  по  природі,  деміург!

І  ти  дістався,  друже,  повноліття,
найкращої  для  розквіту  пори.
Нехай  талан  ряснить  твоє  суцвіття:
пиши,  малюй,  а  коротко  –  твори!

21.09.2020

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2020
автор: Richter