Він малював свій дотик до землі -
в пастельних традесканціях відтінком,
він намагався відтворить на склі
вологу тінь з п'янким осіннім трунком.
Прошитий льон - розложистий туман -
провадив хмарну млисту передмову,
де від цикорію гіркий обман,
де п'ють вино, де квітку п'ють тернову
І кігтями вхопившись за сучок,
співав там ранішній рябий дельфіній,
а метушливий щирий писачок
виводив аконітів вбивчих ліній
Він вписував барвінок в бурю барв,
де коловрат серед вогню і грому
матується до весняних токат,
яких не заглушити вже нікому
Змальований із когось страстоцвіт
буремно розлітався поміж крону
і ясно відзеркалював політ
навислого над вітами циклону
Останній штрих геліотропних фарб
на піднебесних мурах - його підпис,
а рвійно вирізьблений громом карб -
порив і жар його, прощальний відблиск
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2020
автор: 3^4