тим часом вже року номер один, коли ти ще не був нічиїм,
ти не мав жодних шансів: без штанів, без батьків, без бога.
затям: тебе виховано для суспільства, і продано людству.
одного дня ти прокинешся саме в твоїм сьогоденні –
мільйон поколінь до тебе чекали на це без надії:
без надії бути собою, ще й таким, яким хочеш бути.
ковзання по кризі. ковзання по кризі –
це те, про що я веду: по тонкій одноденній кризі,
зовсім-зовсім тонкій кризі нового дня.
отже, коли ти вже стрімголов відштовхнувся від берега,
чи не обернешся, щоб наостанок помиритися з усіма?
з тими, хто малодушно вирішив залишитися,
щоб прожити ще один день так, як віддавна звикли.
перетинаєш пустку, обертаючися в порожнечі.
ти повинен молитися, ти чекаєш на певний знак,
що космічний міжгалактичний розум про тебе знає.
аякже! бо драма пристрастей писалася не зі стелі,
а з конкретного, знай, життя: твого власного. треба вірити!
цей біг на ковзанах по невідомій кризі
робить тебе чи героєм, чи кроликом, що втікає.
ти перетнув якусь білу лінію, і крижана гора,
що затуляла пів обрію та діставала до неба,
вибухнула й розвалилася; срібні дрібні уламки
пробили тебе в багатьох місцях, і смертельно вразили очі.
в тобі виникає дуже тонке моторошне відчуття,
що вся ця історія – занадто реальна, занадто!
ти нарешті збагнув, що то є: реальний теперішній час;
ти озираєшся, й бачиш людей, що грають на сцені,
а в залі для глядачів – ти одинокий глядач
skating away on the thin ice of the new day, jethro tull
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2020
автор: Alisson