Микола Греков, Все спало навкруг… Ми відкрили вікно

Все  спало  навкруг...  Ми  відкрили  вікно
І  в  темну    вдивлялись  блакить
На  зорі  яскраві  і  в  даль,  де  давно,
Давно  вже  зірниця  горить.

Все  спало  навкруг...  Під  завісою  тьми
Один  соловей  лиш  не  спав
І  зовсім  безсонні  заслухались  ми,  
Як  дзвінко  в  саду  він  співав.

І  все,  все  мовчало  кругом,  тільки  сад
Листками  шептав,  як  живий,
Та  з  білих  черемух  в  вікно  аромат
Летів  в  прохолоді  нічній.

І  всюди  був  сон,  все  мовчало  кругом,
Лиш  нас  він  збороти  не  міг,
Та  серце,  що  вічно  не  дружить  зі  сном,
Все  билось  у  грудях  палких.

А  зорі  вже  гасли,  гнав  розсвіт  пітьму,
Багрилася  хмар  пелена,  –
І  чулось  мені  тихе  ремство:  «Чому
Коротка  так  ніч  весняна!»

Николай  Греков  
Всё  спало  вокруг...  Мы  открыли  окно

Всё  спало  вокруг...  Мы  открыли  окно
И  долго  сидели,  смотря
На  яркие  звезды  и  в  даль,  где  давно,
Давно  загоралась  заря.

Всё  спало  вокруг...  Под  завесою  тьмы
Один  соловей  лишь  не  спал
Да  слушали  только  бессонные  мы,
Как  громко  в  саду  он  свистал.

И  всё,  всё  молчало  кругом,  только  сад
Листами  шептал,  как  живой,
Да  с  белых  черемух  в  окно  аромат
К  нам  несся  с  прохладой  ночной;

И  всюду  был  сон,  всё  молчало  кругом,
Лишь  мы  не  могли  с  ней  заснуть,
Да  сердце,  недружное  вечно  со  сном,
Стучало  в  горячую  грудь.

А  звезды  на  небе  всё  гасли  меж  тем;
Краснели  вдали  облака,  -
И  слышался  тихий  мне  ропот:  «Зачем
Так  вешняя  ночь  коротка!»

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Валерій Яковчук