Все спало навкруг... Ми відкрили вікно
І в темну вдивлялись блакить
На зорі яскраві і в даль, де давно,
Давно вже зірниця горить.
Все спало навкруг... Під завісою тьми
Один соловей лиш не спав
І зовсім безсонні заслухались ми,
Як дзвінко в саду він співав.
І все, все мовчало кругом, тільки сад
Листками шептав, як живий,
Та з білих черемух в вікно аромат
Летів в прохолоді нічній.
І всюди був сон, все мовчало кругом,
Лиш нас він збороти не міг,
Та серце, що вічно не дружить зі сном,
Все билось у грудях палких.
А зорі вже гасли, гнав розсвіт пітьму,
Багрилася хмар пелена, –
І чулось мені тихе ремство: «Чому
Коротка так ніч весняна!»
Николай Греков
Всё спало вокруг... Мы открыли окно
Всё спало вокруг... Мы открыли окно
И долго сидели, смотря
На яркие звезды и в даль, где давно,
Давно загоралась заря.
Всё спало вокруг... Под завесою тьмы
Один соловей лишь не спал
Да слушали только бессонные мы,
Как громко в саду он свистал.
И всё, всё молчало кругом, только сад
Листами шептал, как живой,
Да с белых черемух в окно аромат
К нам несся с прохладой ночной;
И всюду был сон, всё молчало кругом,
Лишь мы не могли с ней заснуть,
Да сердце, недружное вечно со сном,
Стучало в горячую грудь.
А звезды на небе всё гасли меж тем;
Краснели вдали облака, -
И слышался тихий мне ропот: «Зачем
Так вешняя ночь коротка!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Валерій Яковчук