Фарбуй мене, Осене, жваво!
На радість, а чи на біду
Нехай покричать мені "Браво!",
Тоді вже й додолу впаду.
Як танець свій з Вітром закінчу,
Вкладуся на ложе земне,
То випрошу в Сонця промінчик,
Нехай він підпалить мене.
Почує мене Величаве,
Бо знає мій вибір давно,
Що краще згоріти яскраво,
Ніж втоптаним бути в багно.
[i]Щиро дякую Лілії Франовській за дозвіл на використання своєї фотки,
яка мене й надихнула на цей вірш.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890278
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: