Поки осінь

Ми  впускаємо  в  своє  серце  того,
 кому  беззаперечно
 віримо,  
Від  сьогодні
 і  до  початку  весни
 накладаємо  табу
 на  тепло,  
Дістаємо  мрії  зсередини  себе
 із  приходом  осені,  
гріємо
Їх  об  душу,  
аби  проросли,
коли  найбільша  самотність  хапає  нас  
за  нутро.  
Ми  рахуємо  усі  свої  недоліки,
 що  обривають  
наше  світло,  
Аби  дати  ляпас  холоду,
коли  усвідомимо,  що  надто  багато  
тепла  втратили.  
І  цінуємо  кожне  падіння  наше,
 що  робить  нас  сильними  
непомітно,  
Бо  з  кожною  осінню  
ми  ставали  дорослішими
 і  за  все  заплатили
Власним  теплом  і  тишею.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Олеся Шевчук