Не юна вже, але ще й не стара,
Зморшок майже немає, білолиця…
Вона красунею ніколи й не була,
Однак я закохався в неї, задивився...
Той погляд – синьоокий і твердий,
Що вдумливо зустрівся так раптово…
Відкрив якісь душі таємні зони,
І світ став вмить і щирим, і легким.
Дивитися б і милуватися хоч вічно,
Але не вийшло, як хотілося мені.
Дізнався випадково, що заміжня…
Як пощастило чоловікові її!
Заговорив про щось…вже й сам не пам’ятаю,
Хотів лиш голос я її почути.
Чому в житті несправедливо так буває,
Що жінка-мрія моєю не буде…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: