Час

Я  знаю,що  кожен  хотів  би  спинити  ,
Цей  час  ,що  біжить  і  біжить  уперед,
Щасливі  секунди  ще  раз  повторити,
Та  кажуть  не  їсти  солодкий  нам  мед.
Час  така  сила  людьми  нездоланна,
І  не  підкорена  зроду  ніким,
Чиста  така  і  ще  недоторканна,
І  наше  життя  пливе  поруч  із  ним.
Я  знаю,що  кожен  хотів  би  любити  ,
І  тіло  щоб  довше  було  молоде.
Та  часу  так  обмаль  здається  для  "жити",
Нас  постійно  кудись  в  невідомість  веде.
Час  -  йому  не  важливі  всі  справи  ,
Ні  плану  у  нього,ні  правил  для  гри,
Він  не  обирає  ліво  чи  право,
І  не  чекає  якоїсь  пори.
Такий  дивний,  чарівний  і  часом  жорстокий,
Керує  час  нашим  життям,
Сльози  і  радість  з  ним  ходять  під  боком,
Та  не  треба  йому  каяття.
Час  -  він  один  ,він  наш  повелитель,
Що  не  каже  а  робить  діла,
Таємного  й  тихого  він  сокровитель,
Куди  б  доріжка  нас  не  вела  .

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Вікторія Павлюк