Пора кохання

Бешкетниця,  пустунка  рання  осінь
калину  заколола  в  русі  коси,
із  глоду  на  грудях  її  намисто
і  усмішка  грайливо-золотиста.

До  ніг  барвистий  килим  постелила,
діброви  і  гаї  багрянцем  вкрила.
Сплела  вінок  з  рудого  листу  клена,
сережки  одягла  свої  черлені.

Я  попустую  залюбки  із  нею,
свою  зустрівши  загадкову  фею,
бо  осінь  –  то  таки  пора  кохання,
але  любити  треба,  як  в  останнє!

29.09.2020

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Richter