Розгублена, як чужинка, стою перед світом,
Не знаючи дороги, звідки йшла, куди іду,
Зараз лиш я є єдиним свідком,
Того, настільки сильно я люблю.
Я - мить, дрібничка, щось незначне,
Небесними блакитними очима,
Небесний блиск на землю упаде,
Й прикрасить світ блискучими дощами.
Я йду, не маючи ні тіні, не лишаючи слідів,
Але й немає ні сонця, ні дороги,
Один лиш блиск небесний від дощів
І я, закохана, у нього на порозі.
30.09.2020.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Іра Задворна