час не має значення,
бачення й тлумачення –
ось і все, про що маємо час
безперестанно думати.
час – то все, що маємо,
все, що знаємо, бачимо й чуємо,
все що оточує нас.
кажуть: [i]на все свій час[/i].
то є шлях у безмежних квітучих полях:
він має свої роздоріжжя, хрещатики та повороти,
та не може людина з нього зійти,
бо то вже збочення,
абсурдний парадокс.
якби ми з тобою грали в бокс –
та граємо в шахи,
і повзаємо тут, немов сліпі комахи,
то вздовж, то впоперек не нашого часу.
згадав: ти співаєш під музику вітру –
співаєш пісеньку зворушливу, нехитру,
я слухаю там на полі, де ягнята пасу;
заслухався.
що є дитина, проста й дивакувата!
не хотів, та не стерпів: покинув ягнята,
бреду вже до тебе, а тебе вже й нема.
і знов ти десь далеко
пішла на дискотеку,
чи до клубу, чи до шлюбу,
чи до школи сама.
таке вже було, так буває весь час,
і насправді трапляється нам всю дорогу.
ти востаннє окинула поглядом свій спорожнілий клас,
кажеш:[i] це вже не вперше. це вже було, їй богу![/i]
мов війнуло з минулого: тихо майнула
чайка востаннє крилом, та й зникла.
не намагайся згадати те, що давно забула,
остерігайся його: воно має
гострі пазури й жовті ікла.
дивне, мов вигадка, покруч могили уяви,
збоку від правди, не на часі,
воно проросло і зійшло,
ще маленьке й криваве, кульгаве,
на кін життя, як його розуміють не всі.
чорно-біло-рябе, і червоно-синє,
з золотими численними німбами і золотими зубами –
ми не знаємо, що то, і ким воно буде нині,
і що воно вже зробило, і що воно зробить з нами.
та коли ти співала, я слухав – і зовсім не думав про те.
то була така пісня, що спинилося навіть сонце.
ти збентежилася. а тим часом під парканом у тебе цвіте
сонях, маленьке диво, дитя прекрасного літа
a simple song, deep purple
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Bohuta_Julian