Поема
Я заберу у вас дітей. Не руками.
І.Ш.,1985 р.
Двадцяти шістьом дітям
що у авіавогні згоріли —
щоб запам’ятали люди
вогненними сльозами
присвячується
1
Як діткнутися долонями
до точно Божого
то воно
бадьорить-бадьорить!
доля як
тоді чекає
кожного —
у вогні він згорить?
не згорить?
Як лицю тремтіти
мов перед ударом
з тим що збудеться —
вже зовсім незабаром!
Як любов я чув —
«Небесну сотню» —
ще за рік і рік
як я плакав!!! —
та ніхто
не знав чого
це плаче чоловік...
2
Ось й в о н о —
Неділя прощена
Хто є ти?
де ти
ходиш по світу?
я не трава
не листя
не дрова
я сльоза
це не дійна корова
я для тебе
можу буть світлом
Не трава
не земля
не рекрути
я тобі
не можу вже бути
візьми мене світлом
Хто ти є?
по тобі є просвіти?
Де ти є?
у тобі теж гряда є?
і в тобі
цей дощ опадає
сонце спечне —
й тебе більш здіймає
я сльоза
я любов
й вже немає
гіацинта для світу:
не трава
не земля
і не скрута
я для тебе
не міг би цим — бути
прошу тебе
світлом...
26.02.2012,
з причастям
3
Ті злетіли
ці упали*
у вогонь
упали
от ви в мені Бога
і забороняли —
й не читали
тож ось —
в о н о
й ці харизматики
у вогні практики!
їжте
з вогню вишкварки
так їх
усі хотіли
й прочитали!!
28.09.2020,
ранок,
Київ
* Бог керує, я ж не керую — молився
вже цієї ночі за них...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович