І знову лізуть, як вужі,
Схопили владу всю сновиди.
Терпіння вповні на межі,
Не гоже так себе ганьбити.
Дістали в.плодки ор.и,
Як в.ші ю.и бісн.ваті.
Пора з корінням замести,
Допоки маєм годувати.
Щоби насіннячко звести,
Щоби позбутися огиди.
У путь останню провести,
І прах над прірвою спалити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2020
автор: Волиняка