Янка Купала, Для Вітчизни

Я  знов  беру  закинуту  жалійку
І  пробую  звучання  голосів:
Чи  досить  в  ній  сердечних  дум  і  слів,
Чи  плавно  злине  пісня-добродійка?

Я  граю,  а  в  душі  тривога-змійка,
Хоч  пісня  ця  із  давніх  йде  часів,  –
Дзвенить,  як  вітру  вересовий  спів,
І  з  солов'єм  змагатись  рветься  стійко.

А  все  ж,  як  приймуть  родичі-сусіди
Там  спів  її,  хотілося  би  знать,  –
Чи  схвалять,  чи  затопчуть  радо  в  гать?

Отож,  блукаючи  за  сумом  слідом,
Я  звучно  грати  буду,  мов  сновида,
Для  матері  Вітчизни  буду  грать!

Янка  Купала  
Для  Бацькаўшчыны

Я  зноў  заснуўшую  было  жалейку
Бяру  і  пробую  ў  ёй  галасоў:
Ці  хопіць  светлых,  звонкіх  думак-слоў,
Ці  гладка  пойдзе  песня-дабрадзейка?

І  пачынаю  йграць  з  трывогай  нейкай,
Хоць  песня  як  і  з  даўных  б'е  часоў,  -
Звініць,  як  вецер  паміж  верасоў,
І  ўперагонкі  рвецца  з  салавейкай.

А  ўсё  ж  як  тамка  сваякі-суседзі
Яе  паймуць,  хацелася  бы  знаць,  -
Ці  блаславяць,  ці  ўтопчуць  гідка  ў  гаць?

Адно,  снуючы  з  сумам  па  праследдзі,
Я  голасна  йграць  буду  ў  тайным  брэдзе,
Для  Бацькаўшчыны-маці  буду  йграць!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2020
автор: Валерій Яковчук