Ну що ж, прощавай, моя Муза!

Ну  що  ж,  прощавай,  моя  Муза!
Тебе  забирає  Пегас
За  вами  я  вже  не  здіймуся
Мій  вогник  у  серці  погас

Єдине,  на  що  я  осмілюсь
Так  це  сподіватись  на  те
Що  раптом  зійде  Божа  милість
Й  я  знову  побачу  тебе

У  іншій  незвичній  подобі
Під  покривом  темних  ночей
Згадавши,  як  вперше  вподобав
Той  блискіт  мигдальних  очей

І  я  подивлюся  на  тебе
Букетом  усіх  почуттів
Мені  тоді  буде  не  треба
Ні  жестів,  ні  звуків,  ні  слів

А  потім  я  гляну  востаннє
На  тебе,  і  ще  раз  збагну
Як  ніжно  тебе  я  кохаю
Як  сильно  тебе  я  люблю…

25.09.20

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2020
автор: Чорнобривець