зосереджений погляд крізь товщі осінніх туманів_
поряд хтось насторожено дзеркала кригу шкребе_
срібний шелест структур на скупої уяви екрані_
жестом самотортури на справжність тестуєш себе_
>
випадковість душі, пропорційність жаги та відрази_
млявий саморушій так натужно тримає у грі_
сумнів – твій першогріх, в снів чужих перехрещені фази
по узбіччях пустих дратівливі ведуть ліхтарі_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2020
автор: Ки Ба 1