aequo animo




зосереджений  погляд  крізь  товщі  осінніх  туманів_

поряд  хтось  насторожено  дзеркала  кригу  шкребе_

срібний  шелест  структур  на  скупої  уяви  екрані_

жестом  самотортури  на  справжність  тестуєш  себе_

>

випадковість  душі,  пропорційність  жаги  та  відрази_

млявий  саморушій  так  натужно  тримає  у  грі_

сумнів  –  твій  першогріх,  в  снів  чужих  перехрещені  фази

по  узбіччях  пустих  дратівливі  ведуть  ліхтарі_

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2020
автор: Ки Ба 1