Безліч років пройшло, а троянда все радує душу (акровірш)

[b]Б[/b]ережу  кожну  мить  де  чарівна  красуня  стояла,
[b]Е[/b]стетично  красу  у  зеленому  листі  ховала,
[b]З[/b]олотив  жовтий  лист  і  стежину  встеляв  килимочком,
[b]Л[/b]іс  густий  у  журбі  розмовляв  із  грайливим  струмочком.
[b]І[/b]  до  серця  горнув  неповторну  чарівність  природи,
[b]Ч[/b]истота  почуттів  світ  торкала  непрохано  врода,

[b]Р[/b]озлилася  ріка,  додаючи  у  ніч  прохолоду,
[b]О[/b]хопивши  життя,  дарувала  осінню  погоду.
[b]К[/b]ущ  у  сяйві    бринів,  квіти  тихо  до  низу  схилялись
[b]І[/b]  осінній  красі  перехожі  щораз  дивувались,
[b]В[/b]ітер  віти  гойдав,  а  красуня  всміхалась  привітно,

[b]П[/b]ромінь  щедро  торкав,  обіймаючи  ніжно,  тендітно.
[b]Р[/b]озгорнулись  гілки  і  до  зваб  потягнулися  руки,
[b]О[/b]горнувши  чарівні  сади,  птах  додав  неповторнії  звуки,
[b]Й[/b]ого  трепетний  спів  до  смаку  так  прийшовся  красуні,
[b]Ш[/b]епотів  дивно  ліс,відчуваючи  чари  в  відлунні.
[b]Л[/b]ист  грайливо  кружляв  в  неповторно  чарівному  вальсі,
[b]О[/b]біймаючи  світ,  навіть  образ  святий  милувався,

[b]А[/b]  за  обрієм  там,  у  небессі  хмаринка  кружляла,

[b]Т[/b]еплий,  сонячний  шлях  до  красуні  у  світ  прокладала.
[b]Р[/b]озпускались  листки  і  лунали  чарівні  мотиви,
[b]О[/b]золота  куща  вигравала  у  сяйві  красиво,
[b]Я[/b]  схилившись  униз,  доторкнулась  красуні  рукою,
[b]Н[/b]іжний  запах  п"янкий  мене  вразив  своєю  красою.
[b]Д[/b]оторкнулась  іще,  а  вона  забриніла,  заграла,
[b]А[/b]  пелюстки  свої  до  серденька  мого  пригортала

[b]В[/b]ерби  коси  схиляли,  їх  красуня  також  захопила,
[b]С[/b]віт  у  чарах  земних  неповторно  вона  відтворила.
[b]Е[/b]стетично,  як  сон  дарувала  осінні  мотиви

[b]Р[/b]омантично  в  краях  малювала  чудові  картини,
[b]А[/b]  обабіч  жасмин  поглядав  на  красу-чарівницю,
[b]Д[/b]ивовижний  листок  падав  ніжно  в  пожовклу  травицю.
[b]У[/b]  небессі  пташки,  ніби  тихо  прощались  з  красою,
[b]Є[/b]  у  осені  квіт,  який  так  поєднався  з  весною,

[b]Д[/b]ивоказка  у  світ  вже  крокує  легкою  ходою,
[b]У[/b]  журбі  густий  ліс  весь  повитий  уранці  росою.
[b]Ш[/b]епіт  чути  у  нім,  його  погляд  чарує  красуня,
[b]У[/b]  чарівному  сяйві  мотив  переходить  в  відлуння.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик