Коли проламаєш мою броню,
дефекти душі
розгладиш помітно,
Коли забереш від мене
собі
весь морок в очах,
колекцію болю -
проступить світло.
І все,
що виїдає частково
нас зсередини,
втратить свою силу,
Бо любов
виліковує випадково чи ні,
розтоплює в сутінках
кригу.
Крокуєш вперед,
обшарпаний, змарнілий
і хочеш легкості
передчуття спокою,
І буцімто все є,
що потрібно,
але чогось так бракує.
Remember,
любов дана тобі,
як оберіг,
бережи її
і будь собою.
Коли прийде час - вона всі пухлини і тріщини
на ранах твоїх
залікує.
Вона - протяг в тобі,
вона буревій,
метелик;
озирнись - бачиш,
в тобі
танцює.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2020
автор: Олеся Шевчук