Слід осені

Коли  проламаєш  мою  броню,  
дефекти  душі  
розгладиш  помітно,  
Коли  забереш  від  мене
 собі  
весь  морок  в  очах,
 колекцію  болю  -  
проступить  світло.  
І  все,
 що  виїдає  частково  
нас  зсередини,  
втратить  свою  силу,  
Бо  любов
 виліковує  випадково  чи  ні,  
розтоплює  в  сутінках  
 кригу.  
Крокуєш  вперед,  
обшарпаний,  змарнілий  
і  хочеш  легкості  
передчуття  спокою,  
І  буцімто  все  є,  
що  потрібно,
 але  чогось  так  бракує.  
 Remember,  
любов  дана  тобі,  
як  оберіг,  
бережи  її  
і  будь  собою.  
Коли  прийде  час  -  вона  всі  пухлини  і  тріщини
 на  ранах  твоїх  
залікує.  
Вона  -  протяг  в  тобі,  
вона  буревій,  
метелик;  
озирнись  -  бачиш,  
в  тобі  
танцює.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2020
автор: Олеся Шевчук