Осіннє небо - перезрілий сонях

Осіннє  небо  -  перезрілий  сонях,
Насіння  сипле  простору  рука.
І  лінія  життя  в  його  долонях
Зникає,  наче  смуга  літака.

Де  листя  упаде  -  нема  різниці.
Однаково  розтоптане  людьми,
Не  здійметься  -  це  перелітні  птиці
З  обрізаними  до  весни  крильми.

Дощі  відколи  залили  столиці,
А  серце  швидше  битись  почало,
Ти  запасався  всім,  що  знадобиться,
Коли  розтане  вранішнє  тепло.

Пив  теплу  каву,  і  складав  гербарій,
І  підбирав  на  вулиці  котів.
А  потім  йшов  світ  за  очі  і  далі,
І  не  шукав  для  виправдання  слів.

Усе  було,  неначе  так  і  треба  -  
Дивився  в  очі  осені  сто  літ.
Допоки  на  стерню  упало  небо,
Як  перезрілий  соняшника  цвіт.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2020
автор: Стах Розсоха