Жадання стихії

 [i]                                  «А  що  таке  віра,
                                             Якщо  не  втілення  або  роз’яснення  серцем
                                             Розуміння  невидимої  натури?»
                                                                                                                 (Григорій  Сковорода)
[/i]
Віра  моя  
Схована  в  чорній  кам’яній  скрині,
Що  лежить  серед  кинутого  ірландського  дому,
Що  стоїть  на  пустищі,  
Де  колись  цвіли  квіти  –  рожеві  і  запашні.
Дому,  в  якому  ховались  повстанці
І  грілись  біля  печі  мурованої.

Віра  моя
Летить  разом  з  вітром  нахабою
Між  білими  громадами  хмар  –  птахом-блукальцем,
Що  ніколи  не  віднайде  гнізда  –  
Ні  свого,  ні  чужого,
Ні  затишного  і  м’якого,  ні  гранітного  серед  скель.

Віра  моя
Між  язиками  полум’я
Палахкотіє  світлом  у  тьмі  холодної  ночі,
Вогню,  що  запалюють  вартові  маяків
Для  загублених  у  морі  відчаю.

Віра  моя  –  
Темні  глибини  океану  синього  –  
Моря  Ірландського,
Де  ховаються  сріблясті  риби  прозріння
І  хвостаті  почвари  містики,
Моря,  яке  колихає  людей  з  просоленим  одягом
Зі  сподіваннями  замість  спокою,
З  вицвілими  віями.

Моя  віра  стихія  –  з  тих,
Якими  клянуться  ірландці,
Коли  вирішують  бути.    
 
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2020
автор: Шон Маклех