Люби слова, кохайся між рядками
І солод відпивай п’янючих рим
Моїх віршів. Квітучими стежками
Іди край берегів, де ніч горить.
Малюю там я різними мазками,
Фарбую зорі, сходи догори,
Якими піднімаєшся ночами,
І серце в насолоді тріпотить...
...Мене не варто – я лише художник,
Один із тих, що душу проміняв
На радість музи згубну і тривожну,
Її любов. Чим сповнена вона?..
Дарами... Болем... Чимось недосяжним...
Натхненням вічним що немає дна.
© Володимир Верста
Дата написання: 10.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2020
автор: Володимир Верста