Зозуля рахує літа

Нещадно  вирубуються  і  вивозяться  
ліси  України,  безконтрольно  довбають
 бурштин,  пересихають
і    забруднюються  стоками  ріки.
                                   Наша  дійсність.

Зозуля  рахує  літа

Ось  пішла  поза  пруг
і  верба,  і  моя  Україна...
А  зозуля  рахує  літа,
в'ють  гніздо  ластівки.
Земна  куля  кружляє,
шука  свою  долю  невинну  –
Так  і  люди  –  все  мріють  про  щастя,
без  нього  в  віках.

Я  пройдусь  по  стежині,
знайомій,  так  рідного  Краю...
Ні,  не  я  утоптав  її  спину
в  гарячих  пісках.
А  ці  маки  й  ромашки
годяться  для  Божого  раю.
–  Зайчик  сонячний  в  очі,
до  мене  звернулась  ріка:

"Що  ж,  метелику  сивий,
посидь  на  моїм  очереті;
Подивись,  як  зміліла,
опали  мої  береги..."
Від'їжджають  казки  наших  мрій
на  тій  злотній  кареті...
О,  нащадків  ця  порость,
Край-спадщину  свій,  бережи.

10.12.2016р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2020
автор: Променистий менестрель