Пінта поту зберігає галон крові.
Генерал Джордж Паттон
Вагон плацкартний їх на схід
несе і шлях салон хитає.
Під вечір кожен ніби зблід,
хтось притомився та дрімає.
А козакам йти на війну
за рідний край, за Україну,
за безпорадності вину,
за долю і за приклад сину.
Що кожного чекає там –
Елізіум, пекельний Гадес,
окопи з кульовим виттям,
чи ти, цивільних вбивце, «граде»?
А поряд – смерть у всій «красі»,
і на спасіння сподівання
там, на нейтральній полосі,
на «лінії розмежування»...
За Стікс, як за Дніпро на схід,
пливуть вони думками нині.
Обол Харону. Все як слід.
Ні чим ні перед ким не винні.
25.09.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2020
автор: Анатолій Костенюк