Боюся ночі, бо вночі так хочеться тепла,
Так хочеться відчути ніжний дотик,
І прогулятися під небом зоряним, а тебе нема...
Ти вже як марення - такий далекий і прозорий,
А моя самотність не вщуха, вона малює дуже ясно:
Лиш ти і я...
І наше море, наші зорі, і небо, і все що навкруги.
Я? Напевно, вже не я, напевно, вже хтось інший у цю гру гра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: Mezu Svitlana