Ця осінь... Знову нас веде в літа
Все далі й далі від колиски
І від батьківського тепла
В застиглу осінь променисту...
Ця осінь ... Знову нас веде в літа
І мудрості відбиток вже на скронях
І лише щебіт солов'я
Тримає нас за босоногеє дитинство...
Ця осінь.... Знову нас веде в літа
І пахне стиглим жовтим листям
І пофарбує радість дня
В червоне золото намиста...
Ця осінь... Знову нас веде в літа
І мудрість пізнається не у сміху,
А у відчутті затишку й тепла
І міцного дружнього плеча...
Ця осінь... Знову нас веде в літа
І щедро сяє сонце променисте
А на душі лише одна -
Краса жовтого намиста!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: Лена Прилуцька