Або певної сили удар дошкою в єдино точний момент… (2012 р. )

Або  певної  сили  удар  дошкою  
в  єдино  точний  момент  по  голові  
(практика  Сходу).-І.Ш.

С.  Ковалевич  «Поступать  как  художник»(звідси  думки  цікаві  поетам):
...сопряжение  метафизической  цели  и  ситуационного  прагматизма  или  же,  говоря  простыми  словами,  полноты  физического  присутствия,  ясности  и  трезвости  взгляда  перед  лицом  развертывающегося  ужаса  бессмысленного.  Искусство  —  это  боль,  жизнь  —  это  страдание,  «тонкое  страдание  по  первичной  светоносности  бытия»...
 «Свершайте  культуру  сами,  находя  способ  коснуться  самих  себя»  —  так  говорил  Е.  Гротовский  во  время  военного  положения  в  Польше.
В  хрупкости  и  ранимости  оберегаемого  и  хранимого  единства  «горнего  и  дольнего»,  и,  одновременно,  отваге,  мужеству  стоять  в  горизонте  события,  то  есть  буквально:  «смотреть  в  вечное,  приходящее  и  подаваемое  сверху»  ...место  и  время  остановки  мира  —  точка  перехода  в  духовное  пространство-время.
 Но  иногда  в  твоих  попытках  будет  возникать  красота,  которая  не  принадлежит  никому.
Так  мы  проходим  по  жизни  в  поисках  любви,  глупо  не  принимая,  что  она  рядом  с  нами  —  на  расстоянии  вытянутой  руки.  Как  очерствели  наши  сердца!
Делать  по  сути  можно  только  из  любви  —  из  внутренней  сердечной  свободы.
Ум  всегда  должен  быть  на  высоте.  Не  сомневаемся  в  нашем  пути  и  предназначении.  И  да  не  постыдимся  своих  ответов.  Я  с  радостью  думаю  о  вашем  взгляде,  взгляде  вашей  сущности.

Ангел  Опыта
Сергей  Ковалевич:
 Почему  театр,  который  мы  делаем,  приобретает  черты  духовной  практики?  Может  быть,  точный  ответ:  потому,  что…  мы  скучаем  о  человеке.(  Без  почерпування  людиною    живої  води  із  чистого  серця  і    Духа,  все  може  стати  колодязем  без  води.»-І.Ш.).  Театр  стал  колодцем,  в  котором  нет  воды,…

                 Світ  холодний.  В  голові  форми

                                   ...Теплой  защитнице  
                                     мира  холодного  
                                                                 М.  Лермонтов

«Якщо  людина  немудра  —  це  надовго».
Охолола  любов  —  це  вже  надовго.  Як  вбити  перекладом  музику  навіть  у  прозовому  творі  —  твору  нема.  З  любові  народиться  музика  —  є  крила.
Світ  скніє  напередодні  руйнувань  —  і  безлюбовний...
Любов  духовна  —  найточніша  пластичність.  Геніальна  піаністка  Марія  Юдіна  —  тому  приклад.
Ріхтер  —  душевно-духовний,  Гульд  —  душевний,  Юдіна  —  духовна  і  Богородично-геніальна,  Наталка  Половинка  —  співає  божественно  (відгуки  слухачів  їхніх).
Дай  Вам  Бог  розвиненого  духовного  слуху  (!!),  коли  і  все  інше,  і  Ви  інші.
Подивіться  відгуки  на  фортепіанне  виконання  Марією  Юдіною  (на  You  Tube)    —    за  два-три  роки  професіонали  отримали  поступово  духовний  слух  абсолютний!  —  і  вже  все  розпізнають...

Ведмедів  за  три  роки...  
Зруйновані  всередині  —  світські  люди  їдять  свого  боввана,  речовинність,  бо  що  робиш  —  тим  стаєш;  що  їсиш  —  тим  і  стаєш,  що  зжераєш  —  те  зжерає  тебе.  А  що  ти  їсиш?

«Ревність  Дому  Твойого  зжерає  мене!»
Святі,  і  великі  художники,  і  всі  художники  відбулись,  дійшли  до  свого  призначення  з  Богом  лише  тому,  що  їхній  світогляд  і  живе  світопочуття  —  не  матеріалістичні,  бо  натхнення  —  дух...
«Музика  душевно-духовна  —  конгеніальна  Літургії,  якщо  вона  гармонійна,  Божественно-церковна!!»  (митр.  Калліст  (Уер).
Талант  зачаровує,  поезія  зачаровує  і  музика  зачаровує  —  коли  вони  душевного  і  земного  рівня...
Навіщо  чар  для  чистого  розуму?  
Чистим  умом  в  серці  (духовними  очима  серця)  бачать  Бога  і  чують  Бога!
Чар  чи  Бог  —  Вам?
 
Очищує  розум  і  тверезить  його  до  стану  вищого,  якщо  розум  заведений  у  серце  внутрішнє,  лише  Дух  Святий,  і  думи,  і  твори  без  чуттєвих  домішок.
«  Є  тільки  одна  печаль  в  світі  —  не  стати  праведником  чи  святим»(європейські  художники:  20-е  століття).

Всім  дивитись!  В  окалині  дрібного  трауру,
підрахую  міста  —
і  як  груду  руду
вивергаю,
як  рев,  і    як  сонячну  ауру,—
всім  дивитись!  —
ніким  не  розділений  дух!  
                     (Хто  автор?  можна  без  підпису?)

Пристрасні  земні  люди  —  жертви  двох  з  половиною  століть  наукового  свідомого  злодійства:  люди  не  думають  серцем,  не  живуть  з  Богом  в  серці.
В  людей  світу  не  дух  —  цар,  а  страшний  васал-обманник,  що  перебрав  собі  функції  царя  (це  розум  розсудковий  в  голові),  який  навіть  імпульси  інтуїції  видає  за  свої...
«Людина  без  царя  в  голові»  (з  народу).
Народ  зм’якшує,  пристосовує  все  до  себе,  закрившись  від  безодень  вгору  і  вниз;  насправді  правий  Моцарт  і  симпатизуючий  чуду  його  поет:  «Людина  без  царя  в  серці»  —  людина  смерті,  тепер  колективної...
Нема  для  людей  більших  убивць  і  тюремників,  як  вони  самі  собі...

Світоглядом  справжнім  ніхто  не  хоче  займатись.  «…та  й  не  може,  бо  душевне  не  розуміє  духовного…»  (ап.  Павло).
Науковцям,  як  вони  кажуть,  добре,  ієрархам  Церков  —  також,  тимчасовим  керівникам  народів  і  держав  —  також,  керівникам  мистецтв  і  літератур  для  несерйозних  людей  —  також,  всі  ліниві  і  не  бажають  пальцем  поворушити.

Поезія  —  не  література.  Поезія  первісна  з  духу.  Поезія  —  не  з  голови.  Бог  подає  з  серця.

Свободи  слова  нема  в  жодному  з  перерахованих  керівни-ків-обманників,  мимовільних,  що  визначають  загибель  світу,  тим  більш  —  нема  в  підлеглих.
 
Нема  свободи  духу  і  думки  —  ніде  і  ні  в  яких  керівниках,  а  є  воля  і  свобода  в  поетові  і  друзях  його  і  Христових...

Пожалійте  євреїв,  —  їх,  людей  образів  і  художності  й  світової  культури,  ферменту,  без  якого  не  було  розвоїв  культур  художніх,  першими  ж  виб’ють  мільярдери  наднаціональні  (свої  ж  євреї  —  світових  грошопотоків  керівники).  
Згадайте  причинно-наслідкову  єдність  світу  і  про  копил  повторювань:  першу  і  другу  світові  війни,  і  як  їх  винищували,  і  тому  винищаться  тим  самим  законом...  якщо  не  змінити  світогляд  і  світопочуття  на  справжні,  як  є,  троїстичні.

«Орел,  видя,  что  петух  ничего  не  понимает,  опечалился,  и  стало  ему  тяжело  говорить  с  петухом;  а  петух,не  понимая,  что  говорит  орел,  заскучал,  и  стало  ему  тяжело  слушать  орла»  (св.  Силуан).
Вони  покинуті  розподілювачами  фінпотоків,  і  ви  не  знаєте,  що  буде  в  Китаї  і  за  Китаєм...  
«Не  знаєте  —  якого  ви  духу»  (Христос).  «Господь  смиренный  и  кроткий,  и  любит  создание  Свое,  и  там,  где  Дух  Господень,  там  непременно  будет  Господняя  любовь  к  врагам...  И  если  ты  не  имеешь  этой  любви,  то  проси,  и  даст  тебе  Господь...»  (св.  Силуан).
«Спасающий  Господь  спасает  всего  человека,  так  что  не  только  ум-дух,  но  и  душевность-эмоции,  и  мышление,  и  самое  тело  —  все  освящается  Богом»  
                                                                                                                                 (о.  Софроний.  «Силуан»).
Вторинні  форми  в  голові  уб’ють  все  і  всіх.
І  фінансові  перенаправлювачі  потоків  грошових  —  собі  не  належать,  не  владні  собі,  не  вони  керують  собою,  а  вторинні  форми,  де  інший  —  ворог,  конкурент,  тож  наштовхують  вбити  конкурента  —  і  всіх...

Вторинні  форми  в  голові  не  є  цінностями,  але  всі  мізки  обдурюють  зараз  своїх  «власників»,  рабів-людей.  І  люди,  не  знаючи  ось  цього,  живуть  і  думають  не  первісно  серцем,  без  Бога  в  серці  Христовім,  тримаються  їх,  обманників.

Які  вони,  вторинні  форми?  Затьмарені  обмежені  ментальні  формочки-слайди  в  голові...  Ніби  калейдоскопні  скельця.  Або  плівки.  
Людина  не  бачить  світ,  живу  людину  —  як  є,  а  дивиться  калейдоскопи-слайди  в  голові.  Це  руйнують  художники.  Або  певної  сили  удар  дошкою  в  єдино  точний  момент  по  голові  (практика  Сходу).
 
І  нинішній  результат?  Ніхто  не  має  любові  в  серці,  хто  має  «все»:  зв’язуюче-вполонююче-захолоджуюче,  —  матеріальність...

За  півтора-два  роки  великі  гроші  роблять  вільну  людину  протилежною...  залежною,  навіть  диявольською.  Статистика  є,  насправді.

Мене  видно  в  поезіях:  я  маю  любов  до  святих,  повнющу  —  до  самої  Богоматері!  і  віднедавна  сильну  —  до  Христа!!!
Ви  можете  ще  тверезо  і  сильно  усвідомлювати?  ще  побачити  правду?
Святі  люди,  і  великі  художники,  і  всі  художники  відбулись,  дійшли  до  свого  призначення  з  Богом  лише  тому,  що  їхній  світогляд  і  живе  світопочуття  —  не  матеріалістичні,  бо  натхнення  —  дух,  і  без  Бога  та  Його  натхнення  не  може  художник  нічого,  і  святий  —  також!  

Ви  це  знаєте  по  собі,  в  своїм  роді  творчого  дихання.
Отже,  бачите  Ви,  що  через  матсвітогляд,  матцінності,  поставлені  на  першім  місці,  матеріальну  захолодженість  і  споживацтво  —  світ  холодний,  матеріальнозатягуючий  все  і  всіх,  зв’язуючий  поліцією  світовою.  

Весь  світ  не  такий,  як  слід,  не  пластичний  через  всезагальну  безбожність-безлюбов’я,  не  Богослухняний,  тому  і  напередодні  земнокосмічних  ре-гулювань,  руйнувань??
А  я  маю  любов.
Христовий  розум  маю  в  серці,  виховання  всього  мене...

Іншим  треба  думати:  куди  вони  потраплять  без  любові.  
Т  а  м    тільки  одна  любов  потрібна.

Тут  також.  І  Отець  тепер  мене  навантажує  цілісністю  для  світу,  найперше  —  змінити,  народити  світогляд  всім  новий.  
Не  я  один  маю  творити  те.
Всі  маєте.  
«...бо  ж  сперечатись  не  потрібно,  а  тільки  молитись  Богу  і  Божій  Матері,  і  Господь  без  сперечань  просвітить,  і  скоро  просвітить»  (св.  Силуан).
7.02.2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович