ТІШАТЬ ДУШУ БАРВИ

Осінь-чарівниця...  золотоволоса,
ходила  по  травах  в  капелюшку.  Боса.
У  квітчастім  платті,  в  коштовнім  намисті,
пензликом  чарівним  фарбувала  листя.

Заясніли  цвітом  в  лузі  пишні  трави,
в  гаю  всі  дерева  кольорові  стали,
заплела  у  коси  стрічки  золотисті  
вербам  кучерявим  на  березі  річки.

Позбирала  хмари…  йдуть  ген  чередою,
дощиком  проллються  в  полі  й  за  горою.
Тішать  душу  барви  осінньої  днини…
пензлик  доторкнувся  ягідок  калини.

Золотоволоска  всіх  причарувала.
Золотом  берізкам  плаття  гаптувала,
засвітилась  ніжно  ясним  сонцем  вранці
в  променисто-світлій  клена  вишиванці.

Чобітки  озула,  в  ліс  помандрувала,
пензликом  чарівним  все  розфарбувала.
Барв  її  яскравих  скрізь  сліди  чудові,
навіть  капелюхи  в  грибів  кольорові.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: Надія Башинська