а ти наважишся піти тією стежкою, яку тобі протоптують листи - в країну дальню і жарку, запхати чоботи під тин, струсити паморозь із вій і йти - бентежно довго йти, листи скрутивши у сувій? між трас, аеродромів, міст жебрацький чай сьорбати знов і відчувати - в цьому зміст, хоч це ще навіть не любов.
.
благеньку жменьку мідяків зміняти на один квиток і йти між гір і між пісків, в легенду вплівши кожен крок. і станцювати у дранті на кожній з аргентинських площ, аж доки він не крикне "стій!" у місті зустрічей і прощ.
.
постати - тиха і проста, без філігранних слів з листа, без суконь, гордої ходи - приймай мене або іди, - чи витримаєш ти цю мить, коли напруга аж бринить? ти пройдеш сто доріг, дитя, ти стоптане несеш взуття і пів-Землі у рюкзаку;
чи прийме він тебе -
таку?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: Долька Полину