я блукаю в бетонній істериці міста...
хтось багато пасток у ньому розкинув...
лабіринт без паролю... і жодних правил...
його мінотавр навіть вже покинув...
звуки сохнуть і намокають фотони...
я була Аріадна...я шила й ткала...
кілька тисяч років з того минуло
не приходь...хоч як я тебе чекала...
а тут до бетону цього прикута,
наче Андромеда, чекаю вдачу...
чи Тесей, чи Персей - ти хоч сам це знаєш?
ми заручники міфу цього, блукаче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: Мілена Христич