Я, як полум’я на свічі,
Догораю, сумуючи за тобою,
Я, як сіре на сірому тлі,
Тло непомітне, злите зі мною,
Чи розвиднився день,
Чи сховалося сонце за край,
Залишилася я - крапля лишень
Колись дзвінкого водограю…
Мій сум безмежний,
Як той космічний простір,
А зорі в нім - мої без тебе дні,
Сказати важко? Так, непросто.
Нашепотіти вітрам про свій сум,
Хай рознесуть його по світу,
Насінням на землю упадуть,
Хай виростуть із нього квіти.
Я, як ніч, темна і сумна,
Якби не день я б і не миналась,
Я той цвіт, що весна
Додолу з віток поскидала…
Лети, моя печале, до неба
Стань птахою і розправ крила
Полюби волю, літай,
Як і я колись його полюбила.
24.09.2020.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: Іра Задворна