Останні птахи в вирій подалися.
Стривожене услід летить «уже?!»
Осіння ватра запалила листя,
Лиш мох лежить м’яким товстим коржем.
Вітри осінні струни напинають,
На них сліди останнього тепла,
А марево ставочки пеленає.
Схолола після літечка земля.
Глянь, як причілок неба багряніє,
Чи в осені позичив теж краси?
Заснули трави, ніби заніміли,
У пелюшках вечірньої роси.
Мені здалось, я в осені в долонях,
Ловлю «курли» останнє журавлів,
Згинаюся покірно у поклоні
Перед красою рідної землі.
19.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2020
автор: Ганна Верес