Стрілась осінь на моїй стежині
І у ліс за руку повела.
Очі в неї сині – із ожини,
За плечима – жовті два крила.
Ніжно-калиново посміхнулась,
Підморгнула сонячно мені
І у вечір синій повернула,
Там де небо в зорянім зерні.
А як ніч застряне в тих тенетах,
Домалює місяця ріжок,
Зачарує казкою поетів,
Музам їх настеле ще стежок.
Допишу і я пісень куплети,
Поскладаю вірші у стіжок.
22.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2020
автор: Ганна Верес