Знаки

Ішов  хлопчина  зажурений,  
думав  собі:  
Не  вірю  у  мрії,  
світ  прохолодний,  потворний.  
Кожен  сам  по  собі
 вицвітає  у  своїй  журбі,  
Кожен  своїм  ключем  замикає  себе
 в  світі  чорнім.  
Все  не  так,
 все  те  і  немає
 спини  до  спини,  
Надто  глибока  осінь,  
відсутність  тепла  і  тиші...  
В  серці  мікрочастинки  ростуть
 із  зими
І  мурашки  пробіглись  по  шкірі,
 як  миші.  
Ангел  слідом  іде
 і  все  записує,  так,  
Все,  що  лине
 з  глибин  і  ламає  
хлопчині  крила.  
"Хоч  такого  -  будь  ласка,
 та  зберися  і  втому  в  кулак,  
прибери,  
не  ганьбися  і  відчуй,
 що  у  тобі  є  сила.  
Я  з  тобою  завжди,  
скільки  б  не  було  
протягів  і  падінь  
У  твоєму  житті!..  
тільки  ти  не  здавайся,  чуєш?  
Навіть  якщо
 на  душі  твоїй  
в  листопаді  завмерла  тінь,  
Не  бійся,  ти  завжди  мене  
у  собі  відчуєш."  
За  лаштунками  кліпає  тиша,  
сонце  малює  кола  
І  по  сходинках  вгору
 ангел  тримає  
тебе  за  руку.  
Не  зважай  ні  на  кого,  
навіть  якщо  здається,  
що  ти  мала
У  цьому  світі  людина  -  ми  все  здолаємо  разом.  
Навіть  якщо  монотонність  в  житті
 і  кожен  під  своєю  маскою...  
Крізь  зіниці  
він  дивиться  
на  тебе  з  ласкою.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2020
автор: Олеся Шевчук