ОСІНЬ У РАННЬОМУ ВБРАННІ

 

Замріяні  дерева  в  дивних  шатах  –  
Смарагд  зшивають  золоті  нитки.
Вродлива  рукодільниця,  багата,
На  сукні  –  теракотові  квітки…

Промінчики  в  легенькій  павутинці,
Як  зайчики  малесенькі  прудкі.
Гарбузу,  що  лишився  наодинці,
Лоскотять,  сміючись,  бочки  важкі.

Хмаринки,  мов  пір’їнки  павичеві,
Легенько  лиш  розписують  блакить,
Торують  подумки  шляхи  ключеві
Птахів,  що  до  чужих  земель  летить…

І  пестить  ніжний  вітерець  обличчя  –  
Приймає  Осінь  маски  залюбки.
Красуні  пишній  все  найкраще  личить,
До  того  ж,  –  в  неї  мудрі  ще  й  думки.

Така  вона  –  барвиста,  неповторна,  
Наразі  вбрана  в  ранній  легкий  стрій…
Ще  буде  і  містична,  й  ілюзорна,
Віддавши  золото  за  інший  крій.
 
22  вересня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2020
автор: палома