Повисли на парканах гарбузи –
Важкі і круглі, сонячно-червоні…
- Гей, гарбузи! Де ваші картузи?
Вже голови засмагли на осонні.
Наповнені насінням аж ущерть
Мовчать… бояться впасти долу…
Один не витримав і бухнув шкереберть,
І налякав маленького Миколу.
І покотився, наче колобок…
За ним – гусак, Миколка і сорока.
Неначе помаранчевий важкий клубок –
Його спіймати - та іще морока!
Гарбуз котився по сухій землі,
Котилось сонце по осіннім небі.
Варили хмари сірі киселі,
Гойдалось щастя на розлогій вЕрбі.
Як втікача приборкати зумів,
Сміялись дзвінко хлопчик і сорока:
- Тепер я повелитель гарбузів!
А гарбузами керувать таки морка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2020
автор: Волинянка