Холодна кімната, і звуки незвично гучні…

Холодна  кімната,  і  звуки  незвично  гучні
в  пустому  етері  й  мені  відбиваються  глухо.
Я  бачила  сон.  Ми  з  тобою  ішли  уві  сні
й  такими  легкими  були  наші  посмішки,  рухи.

Ти  щось  говорив  і  тримав  мою  руку  в  своїй,
і  сходило  сонце  десь  там,  де  кінчається  небо.
А  я  так  прицільно  і  ніжно  дивилась  з-під  вій
і  все  не  могла  досхочу  надивитись  на  тебе.

Цей  сон  розчинився  в  початках  чергового  дня,
а  з  ним  і  твій  образ.  І  знову  холодна  кімната.
Я  втратила  віру,  і  наче  живу  навмання.
Але  я  одна.  І  це  треба  тепер  визнавати.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2020
автор: Марія Родінко