Літаки

Розливались  білила
за  грубим  пензлем,
на  натягнуті  жили
спускали  сенси,  
відчиняли  голі
в  душі  фіранки
і  писали  лукаві
рядки  про  світанки.

Купували  політ
і  йшли  на  посадку  -
хто  ж  знав,  що  краса
покладе  на  лопатки,
що  вчорашній  день
відійде  у  вічність,  
що  зачепить  долоню
коліна  ніжність.

Ще  не  довго  краяли
зболену  долю:
вже  рядки  не  лукаві
й  душа  не  гола,
і  з  розмитих  сенсів
виринають  істини  -
в  колесі  Сансари
ми  помремо  чистими.

І  пройдуть  пілігрими
слідами  нашими,
про  любов  і  смерть
ми  їм  не  розкажемо,  -
не  матимуть  плоду
стебла  без  кореня,
поки  силу  шукають
у  мечах  без  воїнів.

Десь  моргає  смуга,
і  гуде  диспетчер,
відбуває  туга
у  дурманний  вечір.
Десь  жевріє  воля,
десь  палають  істини  -
просто  наша  доля
померти  чистими.









адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2020
автор: Дарія Борисович