Виглядаю у віконце,
Як чарівно сходить сонце
Та вплітає ніжний промінь,
Як вінок чарівний долі
Золота у нім мережка,
В"ється тиха, довга стежка,
Що веде завжди додому
Крок за кроком знову й знову
Де найперше слово чула
Та любов, тепло відчула,
Де гайок співав мотиви,
Миті так були щасливі
Там де першая розлука
Вмить постукала без звуку,
Як матуся проводжала -
Я ніяк не забувала
Виглядаю у віконце,
Як чарівно сходить сонце,
Та зустріне лиш стежина
І у серці мить єдина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик