Мить єдина

Виглядаю  у  віконце,
Як  чарівно  сходить  сонце
Та  вплітає  ніжний  промінь,
Як  вінок  чарівний  долі

Золота  у  нім  мережка,
В"ється  тиха,  довга  стежка,
Що  веде  завжди  додому
Крок  за  кроком  знову  й  знову

Де  найперше  слово  чула
Та  любов,  тепло  відчула,
Де  гайок  співав  мотиви,
Миті  так  були  щасливі

Там  де  першая  розлука
Вмить  постукала  без  звуку,
Як  матуся  проводжала  -
Я  ніяк  не  забувала

Виглядаю  у  віконце,
Як  чарівно  сходить  сонце,
Та  зустріне  лиш  стежина
І  у  серці  мить  єдина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик